Колись вона була звичайною, природно красивою дівчиною. Тією, на кого озиралися не через яскравий макіяж чи надмірний стиль, а через спокійну, справжню вроду, яка завжди вирізнялася серед штучних образів соцмереж. Вона мріяла про прості речі: улюблену роботу, теплий дім, кілька знімків у сімейному альбомі, що нагадували б про молодість.

Але одного дня в її думках з’явилася ідея, яка швидко перетворилася на нав’язливе прагнення: бути ідеальною, ляльковою, бездоганною.

Спочатку це здавалося невинною мрією. Дитячою фантазією, яка у більшості жінок стирається з часом. Проте з нею все відбувалося інакше. Крок за кроком бажання стати «як лялька» почало домінувати над усім іншим у її житті.

Першим кроком стало збільшення губ. Маленька процедура — нічого незвичного. Але саме тоді почався відлік, повернення якого вже не існувало. Адже якщо раз — то можна й удруге. А якщо двічі — то можна ще більше.

Через кілька місяців вона повернулася до косметолога. Губи — знову. Потім — корекція вилиць. Потім — підборіддя. Згладження, підтягування, ін’єкції — щоразу нові. Її обличчя почало змінюватися, віддаляючись від природних рис, які колись робили її такою особливою.

За п’ять років вона витратила майже 10 000 доларів. Не на новий досвід, не на навчання, не на подорожі. Ці гроші пішли на нескінченні процедури, що мали наблизити її до вигаданого образу, який існував лише у її голові.

Кожного разу, дивлячись у дзеркало, вона намагалася розгледіти себе — ту, справжню. Але натомість бачила обличчя, яке дедалі більше нагадувало штучну маску. І щораз їй здавалося, що вона «майже» досягла ідеалу. Треба просто ще трохи — ще одна процедура, ще один укол.

Ті, хто пам’ятає її до всіх змін, кажуть одне й те саме: «Вона була справжньою красунею». Її природні риси, жива міміка, легка асиметрія робили її неповторною. Але тепер більшість цих рис майже зникли під нашаруваннями корекцій.

Найстрашніше не те, що вона змінилася. А те, що вона вже не бачить, як далеко зайшла. Її бажання «досконалості» стало частиною характеру. Вона переконує себе й інших, що зупинятися ще рано. Що вона тільки починає шлях до своєї «ідеальної лялькової» зовнішності.

Так дівчина, яка колись мріяла про просте щастя, опинилася в полоні ілюзії, що невпинно руйнує її справжню красу. Поки люди навколо шоковано спостерігають за її трансформацією, вона вперто продовжує змінювати себе, не розуміючи, що у цьому процесі втрачає найцінніше — природність, індивідуальність і власну сутність.

Її історія — це попередження. Про те, як небезпечно порівнювати себе з нереальними, відретушованими образами. Про те, як легко втратити контроль, коли «ідеал» стає нав’язливою ідеєю. І про те, що прагнення до зовнішньої досконалості нерідко має занадто високу ціну — втрату тієї самої краси, яку неможливо повернути.